Як багато батьки, у котрих дитина потрапила в біду, готові зробити заради її порятунку? Напевно, дуже багато. Напевно, вони не вагаючись готові віддати за дитину життя, розпродати все майно, зрештою навіть жебрати в метро і зазнавати інших принижень. Усе своє життя вони готові будуть присвятити справі порятунку дитини, всю енергію, всі можливі і неможливі ресурси кинути на боротьбу. Загалом, важко навіть уявити таку жертву, на яку нещасні батьки не погодилися б заради здоров'я свого сина чи дочки.

Тим не менше, жертва, на яку більшість батьків ні за що не підуть навіть заради порятунку дитя, існує. Перед нею блякне життя дитини, порівняно з нею навіть воно не має цінності. Ця жертва, з якою рідко хто наважиться розпрощатися, — звичайнісінькі життєві стереотипи, якими керуються практично всі в нашому суспільстві. Саме вони змушують людину перекладати відповідальність на чужих людей, знімаючи її з себе: «Ох, ми зробили все, що змогли».

Нічого вони не зробили. Вони, особисто, а не лікарі, вони взагалі нічого не зробили, крім того, що, по-перше, довели дитину до хвороби, по-друге, віддали її в чужі руки, що отруїли її хіміотерапією, після чого виникла необхідність у дорогій операції за кордоном з пересадки кісткового мозку або ще чого. Чому вони не перейнялися питанням, чи є можливість вилікуватися самим, без «допомоги» офіційної медицини? Чи виник у них невловний здогад, що невиліковною їхню хворобу назвали люди, які навіть прищі вилікувати не здатні?

Чи зробили вони, замість того, щоб стояти в переході (відкривати сайти, давати оголошення і т.д., і т.д.) і збивати з жалісливих і нерозумних громадян копійки, хоча б одну спробу самостійного вивчення проблеми? Чи запитали у лікарів, який шанс на виживання після операції? Або їм просто не сказали, що ці шанси практично дорівнюють нулю? А ті поодинокі «щасливчики», природний імунітет яких дасть змогу їм вибратися з цієї смертельної халепи, залишаться на все своє коротке життя каліками, вимушеними приймати імунодепресанти. Вони про це поцікавилися?

У сучасному інформаційному світі соромно не користуватися його благами. Хто цього не робить, той справедливо страждає. Але тут ситуація інша — діти ж іще не можуть самі працювати з цією інформацією, отримувати її, аналізувати. Вони не винні, і страждати не мусять. А батьки, в основному, є найголовнішою небезпекою для своєї дитини, хоча за природою призначені для її захисту. Батькам має бути відомо, що зараз уся необхідна для життя інформація перебуває у відкритому доступі, в тому числі і та, що дасть можливість повністю вилікувати всі ці лейкози, раки, саркоми та інші пиздецоми. Ці так звані «вироки» лікуються звичайним сироїдінням або (у крайньому випадку) голодуванням, якщо, звісно, дитина ще не вбита хіміотерапією. Та й тоді шанс на успіх зберігається, на відміну від того, що може запропонувати офіційна медицина — майже нуль шансів на життя і рівно нуль шансів на подальше здоров'я.

Зрозуміти це, значить, реально врятувати дитину. Раз і назавжди. Без знищення організму хіміотерапією, без операцій за € 100000, без подальшого вживання імунодепресантів і неминучої тяжкої смерті.

Але саме заради розуміння цих простих істин потрібно відмовитися від звичних схем, «як жили цілі покоління». Хоча як вони жили і як зараз живуть — ми знаємо і бачимо. І ми так не хочемо.

За фактом батькам потрібно не здоров'я дитини, а виправдання перед суспільством, мовляв, «Подивіться, як ми старалися! Ми не винні, що нічого не вийшло!» Але насправді вони винні повністю у всьому. І особливо в хворобі дитини. Чи вони думають, те, що сталося — випадковість? Пора зрозуміти, що в цьому світі нічого не відбувається без причини — така його властивість, закон. Хоча офіційна медицина хоче переконати вас у зворотному, кажучи, що хвороба може трапитися з кожним. Неправда. З дітьми, батьки яких контролюють їх харчування, не допускаючи вживання невластивою людині їжі (а це все, крім сирої рослинної), нічого статися не може за визначенням.

Беріть приклад зі здорових людей, їх уже досить багато, а не з тих, хто стверджує, що всі схильні до ризику, і причина цього ризику незрозуміла. Насправді вона давно визначена, в тому числі цією ж офіційною наукою — просто потрібні дослідження батькам невідомі: по-перше, тому що вони не цікавляться, по-друге, ці знання не афішують, інакше дуже важко буде збирати з тупоумних батьків по сто тищ євро за операцію (платна смерть). Усе в цьому світі має точну причину. У тому числі і хвороба дитини. Майже завжди ця причина визначається елементарно просто. Майже завжди це те «харчування», яке вважається правильним і яким батьки пхають свого сина чи дочку.

Тому відгукуватися на благання про допомогу (якщо, звісно, це не травма дитини) категорично не слід. Все одно ці гроші підуть на третій «Бентлі» для хірурга в Німеччині, а дитина в кращому разі залишиться калікою, причому на нетривалий час. Вам ці гроші потрібніші — яблучок своїй дитині купити, щоб вона не потрапила в таку ж ситуацію.

А батьки, що навчилися постити в ЖЖ, створювати сторінки Вконтакті, нехай навчаться користуватися Ґуґлом. І тоді дитина буде жити і радіти. Точно так само, як і ті щасливі діти, яким не загрожує нічого подібного.